Диалог с Николаем Каровым

15 Июл 2021

Отвечает  Николай Каров

ЧЕМ МОЖЕТ БЫТЬ ОПРАВДАН УХОД ИЗ УПЦ

Здесь только два варианта. Или наша Церковь перестала быть Церковью Христовой или она никогда ею не была. Да, бывают случаи, когда группа людей перестают быть в единстве с Церковью по причине их ухода или из-за еретических заблуждений. Но УПЦ никуда и ни от кого не уходила. Наша Церковь пережила репрессии времен СССР и именно в нашей Церкви сохранена иерархическая связь, в том числе и с епископами, поставленными в Киеве после крещения Руси. И это исторический факт. Если у нас есть ереси, то о них говорилось бы в первую очередь. Но никаких дискуссий касательно вероучения нет. Значит в догматическом плане все в порядке.

Таким образом мы видим группу людей, в том чсиле и в сане, которые УШЛИ из той Церкви где они приняли крещение. И мало того что ушли, но и враждуют против нее, обьявляя ее врагом. Если наша Церковь не есть Церковь Христа и они осознав это ушли, тогда почему заново не крестятся и не рукополагают перешедших священников? Всіх же хрестили саме в нашій Церкві, бо до 90-х років ніяких інших релігійних организаций, которі назівали себе православніми не було. Була тільки одна православна Церква, наша, а вже потім почали зявлятись розкольницькі релігійні організації.

Если они признают что наша Церковь это все-же Церковь Христова, тогда выходит они враждуют против Церкви Христовой. В ответ можно слышать, что они борються с Русской Церковью. Допустим. А чем отличается украинская Цекрковь от русской или болгарской? Неужели там разный Христос? Я не думаю что Христос разделился, потому что: «один Господь, одна вера, одно крещение». (Еф.4:5) Церковь – это все крещённые православные христиане, миряне и духовенство, и главой ее есть Господь наш Иисус Христос. «Ныне радуюсь в страданиях моих за вас и восполняю недостаток в плоти моей скорбей Христовых за Тело Его, которое есть Церковь». (Кол.1:24) Вселенская Православная Церковь состоит из поместных православных Церквей, которые имеют единство и равенство между собой. Именно единство и равенство – одно из важнейших признаков Церкви. Там где нет единства, всегда есть Церковь и те кто ушел из нее.

Є такий жанр в комп'ютерних іграх, який називається стратегія. Суть стратегії в тому, що всі учасники бойової компанії, в міру своїх сил, б'ють ворога. Якщо візьмемо фентезійні стратегії, то там є одиниці, що володіють надприродними здібностями. Вони здатні збільшити шкоди ворогу або підвищити рівень захисту своїх юнітів.
На превеликий жаль, дуже часто, саме так сприймають священика у військовій частині. Чекають від священика, що той, помолившись, зробить так, щоб кулі летіли прицільніше, а танки краще витримували попадання з РПГ. Одним словом – суцільний магізм, а священик сприймається як бойова одиниця.
Іноді священик сприймається як політрук, який має на меті піднімати бойовий дух солдатів і мотивувати якісь почуття, що призводять до більш ефективного і жертовного служіння солдата.
Але хто насправді священик на передовій, і які завдання перед ним ставляться? Адже якщо серйозно розглядати те, що від нас чекають люди не церковні, то стикаємося з повним протиріччям основ християнської віри.
Церква, безумовно, до війни відноситься негативно. Будь-яка війна – це каліцтво, біль і смерть. Виходить дилема, якщо війна – потворність, то і служіння солдат з точки зору християнства неприпустимо. Але тут можна заперечити відомим прислів'ям: «З двох зол обирається менша». Війна може бути необхідною в тому випадку якщо загроза життю невинних і тому для захисту багатьох, хто не може себе захистити, люди беруть в руки зброю. Але що тоді освячує священик?
Насправді служіння священика в армії практично ні чим не відрізняється від служіння священика у в'язниці, дитбудинку, психдиспансері чи в звичайній лікарні. Ми іноді забуваємо, що солдати, ув'язнені, психічно хворі, сироти – це також люди, які потребують духовної опіки. Ці люди потрапили в страшні обставини, і тому завдання священика зійти в їх пекло і в пекельних умовах піклуватися про них та нагадувати про головні християнські істини. Священик пекло робить менш пекельним. Немає різниці що навколо відбувається, є велика різниця що відбувається в умах і серцях людей, котрі потрапили в страшні обставини. Ось тому священик на війні це не пропагандист і не маг, котрий підсилює броню. Священик на війні – це світло, що не дає людям перетворитися в звірів.
Мені здається дуже дивним, коли священники для себе шиють особливі підрясники з нашивками, що вони капелани. І в особливому, дуже дивно, коли священник так ходить в мирному місті. Якщо на передовій чи у військовій частині, це якось виправдано (хоча і в звичайній рясі видно що ти священник), то навіщо так ходити серед мирних людей? По такій логіці повинні бути окремі одежі для священників, котрі служать в лікарнях, тюрмах, чи викладають в школах. Але унікальність звичайного священницького одягу саме в тому, що де б ти не був, всюди видно що ти священник. Неможливо окреме служіння ставити вище священства, чи священство використовувати як трамплін до служіння в армії, в'язниці чи лікарні. В іншому випадку буде дуже велика спокуса до хизування чи чорного піару, яким частенько не гребують різного роду розкольницькі угрупування, котрі за рахунок підкреслення своїх «особливостей», намагаються викликати у населення повагу чи перетягти паству з того храму, де священник не ходить в камуфляжі.
Там де Церкву, чи служіння священника перетворюють в інструмент пропаганди, там з'являються самозванці, котрі вже не служать Богу, а служать пер-ж за все чомусь іншому, дуже земному, що від «віку цього». Тому кожний християнин повинен бути пильним: «Бо настане час, коли здорового вчення не будуть триматись, але за своїми хотіннями виберуть собі вчителів, які лестили б слуху; і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок». (2Тим.4: 3, 4) «Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині хижі вовки.» (Матф.7: 15)
Священник – це служитель Бога живого і саме це служіння повинно бути на першому місці. Все інше – форма служіння, але ніяк навпаки. Де б не був священник, він всюди повинен проповідувати вчення Христове і Божою благодаттю, даною через рукоположення, робити все можливе, щоб пекла в нашому світі було менше.